Організація пошуково-дослідної  роботи в природі

   Пошуково-дослідницька діяльність є потужним засобом інтелектуального розвитку дітей та формування у них основ цілісного світогляду. Дошкільники охоче беруть участь у пошуково-дослідницькій  діяльності. Прагнення до нових вражень, допитливості, постійне бажання експерементувати, самостійно шукати істину поширюється на всі сфери життєдіяльності дитини. Особливе значення для розвитку особистості дошкільника має усвідомлення взаємозв’язку між природою і людиною та різноманітних зв’язків у природі. Оволодіння засобами практичної взаємодії з довкіллям забезпечує становлення світогляду дитини, її особистісне зростання.  

   Пошуково-дослідницька діяльність відіграє щодо цього істотну роль, оскільки дає дітям можливість спілкуватися з однолітками, з дорослими, здійснювати з об’єктами різноманітні перетворення, виявляти їхні приховані істотні звязки з явищами природи, вчити аналізувати й самостійно робити висновки. Рпізні форми пошуково-дослідницької  діяльності спонукають дитину до творчості, самостійного пошуку причинно-наслідкових зв’язків, засобів дій, що стимулює дитячу активність, створює умови для особистісного зростання й психічного розвитку. Інтерес до природи, її пізнання пробуджується у малюка насамперед через спілкування з дорослими. Власне дитина і сприймає довкілля крізь призму. Самостійно діти рідко звертають увагу на обєкти та явища неживої природи, рослинного й тваринного світів. Їхню увагу, зазвичай, привертають увагу лише рухомі, цікаві своїм зовнішнім виглядом та поведінкою тварини і рослини. Тож завдання дорослого – допомогти дитині помітити і хмари в небі, і землю під ногами, і траву, і камінці – все, що навколо, навчити розрізняти й пізнавати їх у грі, казці, практичній діяльності. Одним із засобів цього є нескладне експериментування. При цьому ставляться такі завдання:

1.     Збуджувати у дітей емоційний пізнавальний відгук на різноманітні явища та об’єкти природи, дивувати дитину.

2.     Учити сприймати об’єкти та явища природи без поспіху, розглядати їх усебічно та вдумливо. 3.     Навчати дітей, спочатку з допомогою дорослого, а  потім і самостійно, встановлювати зв’язки й  залежності в природі.

4.     Розвивати потяг до пошуків самостійних шляхів пізнання.

5.     Спонукати до міркувань, побудови самостійних гіпотез, виведення висновків на основі здобутих результатів.

6.     Викликати бажання милуватися й насолоджуватися природою, прагнення виражати свої враження та почуття від спілкування з нею засобами художнього слова і  мистецтва.

   Любов людини до природи формується через самоусвідомлення. Природу та їх явища дитина розглядає як своїх захисників і помічників. І таке розуміння треба закріплювати в свідомості малюка, щоб він знав: будь-яка форма практичної взаємодії зі світом природи створює можливості для життя, що природа це, власне доповнення «Я» людини. Створення умов для дослідницької діяльності ·        наявність у куточках природи об’єктів спостережень (кімнатні рослини, акваріум, пташки в клітках, інші живі об’єкти) та предмети догляду за ними. Кожен об’єкт чи предмет має спонукати до діяльності: пізнавальної, естетично-споглядальної, морально-ціннісної, практично-спрямованої. З огляду на це кімнатні рослини і тварини слід розташовувати на рівні очей дитини, що забезпечить доступ до них з усіх сторін. Предмети мають бути привабливими на вигляд, мати свої, чітко визначені місця. У зоні куточку природи доцільно розмістити гербарії листя рослин найближчого природного оточення, характеристику-опис живих об’єктів куточка, особливостей догляду за ними; ·        календар погоди, ілюстрації із зображенням явищ природи; ·        матеріал і обладнання для експериментально-дослідницької діяльності (колекції грунтів, каміння, лупа тощо)

   Рекомендована література:  

1.     «Палітра педагога» № № 2, 3, 4, 5, 6, 2008

2.     «Дошкільне виховання» № 4, 2006; № 5,2207